Поспішаючи на роботу, Галина нагадала Андрію про те, що їхня дочка Маруся має намір увечері познайомити його зі своїм хлопцем Олегом. – “Марічка”, а не “Маруся”. Ти ж знаєш, вона не любить, коли її так називають, – поправив її чоловік. У дитинстві Андрій та Марічка були дуже близькі. Вони багато часу проводили разом, у тому числі грали з мініатюрною залізницею, яка дісталася Андрію у спадок від дідуся. Щоразу, коли два мініатюрні поїзди наближалися до зіткнення, Марічка з тривогою говорила батькові, щоб він переключив рейки. Андрій, на радість Марічки, завжди перемикав їх вчасно.
І ось настає вечір, Андрій приходить додому і застає Марічку зі сльозами на очах. Дівчина розповіла, що Олег мав нерозкриті юридичні проблеми, які він намагався від неї приховати. Марічка почувала себе обдуреною і не знала, як бути. Андрій втішив доньку, розповівши свою таємницю: багато років тому, будучи хірургом, він був винен у смерті пацієнта через провину колеги.
Завдяки своїй нинішній дружині і матері Марічнкі, тоді ще юристу-початківцю, він був виправданий, але після цього вибрав іншу професію. Марічка оцінила цю історію батька і зрозуміла, що Олегу потрібна була підтримка, а не нові образи, а приховував він все від неї, щоб не втручати дівчину в ці справи. За два дні Марічка нарешті представила Олега. Андрій та Олег поспілкувалися на балконі. Олег розповів про свій фінансовий казус, показавши чесність та каяття. І Галина, і Андрій оцінили його порядність. Вони згадували своє минуле та сподівалися на світле майбутнє Марічки та Олега.