Бабуся була особливою людиною в нашому житті. Вона виховувала мене і мою сестру Ксенію після смерті наших батьків. Нам було 7 та 9 років відповідно. Бабуся приділяла нам багато уваги та кохання. Вона розповідала нам історії про наше дитинство, про наших батьків і про дорогу брошку, яку передавали з покоління до покоління у нашій родині. Коли бабуся дізналася про свою невиліковну хворобу, вона вирішила розділити свої коштовності між нами. Мені дісталася старовинна каблучка, а Ксюші – сімейна брошка. Бабуся сказала: “Я знаю, як це важко, але я не могла розділити цю брошку між вами.
Прошу вас, бережіть ці речі і пам’ятайте про нашу історію.” Я зрозуміла бабусю і не була скривджена її рішенням. Але одного разу, переглядаючи інтернет, я побачила дуже знайому брошку на одному з онлайн-магазинів. То була наша сімейна реліквія! Я одразу зателефонувала Ксюші: “Ти щось знаєш про брошку? Чому вона виставлена на продаж в інтернеті?” Ксенія зам’ялася: “Я… Я продала її. Мені потрібні були гроші на лікування мого сина. Я думала, що ти не дізнаєшся.” Я була здивована. “Як ти могла продати нашу сімейну реліквію? Це ж пам’ять про нашу бабусю і батьків!”
“Я знаю, я знаю,” – Ксенія заплакала, – “Мені так соромно перед тобою. Але я не знала, що ще можна було зробити. Я не хотіла втягувати тебе у свої проблеми.” Я зітхнула. “Чому ти не сказала мені раніше? Ми б щось придумали.” Ксенія відповіла: “Я боялася, що ти мене засудиш.” Після цієї розмови ми вирішили викупити брошку назад. Це було непросто, але нам вдалося повернути нашу сімейну реліквію, хоч і за велику суму. Однак цей інцидент навчив нас цінувати нашу спадщину та завжди бути чесними один з одним. Наш з сестрою зв’язок став ще міцнішим, і ми зрозуміли, що сімейні цінності і пам’ять про близьких набагато важливіші за будь-які гроші.