У дитинстві у мене була подруга, з якою у нас була справжня дружба, майже сестерство. Маша та я проводили разом увесь вільний час, ділилися таємницями та мріяли про своє майбутнє. Наші сім’ї були близькими, і здавалося, що ніщо не може нас розлучити. Але все змінилося за кілька місяців до мого весілля. Я була шалено закохана в Андрія, і ми вже намітили дату нашого одруження. Однак за пару тижнів до весілля я помітила дивну поведінку у Маші та Андрія.
Вони почали багато часу проводити разом і часто зникали з поля мого зору. Якось, коли я прийшла до кафе, де ми з друзями часто збиралися, я побачила Машу та Андрія за кутовим столиком. Вони трималися за руки та обмінювалися ніжними поглядами. Серце моє мало не зупинилося. Я підійшла до них: “Що тут відбувається?” Маша опустила очі: “Пробач, але… між нами дещо трапилося.” Андрій додав: “Ми не хотіли тебе обманювати, але… у нас у обох з’явилися почуття одне до одного.” Я була здивована. “У нас же весілля за два тижні! Як ти могла, Маша?” Маша спробувала порозумітися:
“Я справді не хотіла тебе образити. Просто… так сталося.” Я відчувала, як світ валиться навколо мене. Я втратила не лише нареченого, а й найкращу подругу. З того часу минуло кілька років. Я переїхала в інше місто, де знайшла нову роботу та нових друзів. Маша та Андрій одружилися та стали щасливою парою. І хоча наше спілкування з Машею перервалося, я навчилася прощати та рухатися вперед. Я зрозуміла, що життя сповнене несподіваних поворотів, але головне – зберігати спокій та вірити у краще.