У 48 років я насолоджувалась своєю незалежністю і вже не звертала уваги на тиск суспільства, що потребує серйозних стосунків чи шлюбу. Я вважала себе успішною і, незважаючи на свій вік, почувала себе такою ж привабливою, як у молодості. Та й чоловіки, як і раніше, виявляли до мене інтерес. За своє життя я була заміжня чотири рази, і щоразу саме я була ініціатором розлучення.
Я вірила в те, що треба закінчувати відносини, які більше не приносили радості. Однак багато моїх подруг дотримувалися традиційних цінностей сім’ї та шлюбу. Я спостерігала, як деякі з їхніх партнерів скористалися цим, маніпулюючи ними та приймаючи їхні зобов’язання як належне. Коли мої подруги терпіли зради та приниження, я не могла уявити, як би витримала такі стосунки. Я завжди знала собі ціну і ніколи не зупинялася на досягнутому. Повага до себе була для мене понад усе, і я без вагань вигнала б будь-кого, якби відчула неповагу. Більшість моїх шлюбів позитивно вплинули на моє особисте та кар’єрне зростання.
Мій перший чоловік був моїм однокласником, але коли його амбіції пішли на спад, я вирішила припинити наш шлюб. У своїх подальших стосунках я зосередилася на пошуку партнерів, які б відповідали моєму рівню прихильності. Від одного шлюбу у мене навіть народилася дитина, а після розлучення мені дісталася квартира чоловіка. Багато хто засуджує мій вибір і прагнення до незалежності, але я, як і раніше, пишаюся своїм життям. Я переконана, що відносини мають бути ґрунтовані на взаємній підтримці, а не просто на виконанні очікувань суспільства. Хто-небудь згоден зі мною?