Павло та Ірина святкували річницю свого весілля у маленькому та затишному кафе. Коли вони зайняли столик біля вікна, поряд сіла жінка. Негайна реакція Павла привернула увагу Ірини. Вона навіть пожартувала, що він все ще захоплюється іншими жінками. Проте Павло дізнався у жінці Світлану, стару подругу свого дитинства. Вони тепло обнялися і привітали одне одного. З цього дня Світлана стала часто з’являтися у їхньому житті. Павло дзвонив їй, ділячись сімейними новинами та питаючи порад. Ірині ставало не по собі від їхньої близькості,
незважаючи на запевнення Павла, що його зв’язок зі Світланою завжди був суто платонічним. Але жінка, щосили намагаючись зрозуміти їхні стосунки, все-таки засумнівалася в словах чоловіка. Павло намагався пояснити їхній унікальний зв’язок, розповідаючи, що Світлана завжди була для нього опорою у важкі часи. Ірина, однак, не могла зрозуміти природу їхньої дружби та відчувала загрозу через постійну присутність Світлани. Ці розбіжності загострилися, у результаті Ірина висунула Павлу ультиматум: вона чи Світлана.
Павло, не бажаючи відмовлятися від своєї багаторічної дружби зі Світланою через примхи дружини, з’їхав і винайняв квартиру. Ірина, яка пізніше усвідомила, що Павло не співмешкав зі Світланою, подумала, що, можливо, неправильно зрозуміла їхні стосунки. Але через пару днів, гуляючи парком, вона стала свідком любовних обіймів Павла та Світлани. Ця картина назавжди зруйнувала її віру у платонічну дружбу між чоловіками та жінками.