Люба та Сергій росли пліч-о-пліч, радісно та енергійно поділяючи тяготи життя, приймаючи на себе ролі та обов’язки в міру того, як розгорталася їхня сімейна драма. За 12 років вони стали батьками, виростили трьох синів і збудували квартиру, що втілює міцне та повноцінне існування. Але несподівана похвала Сергія того вечора викликала у Люби підозри. Його запит був безневинним: після роботи він зайшов до колишньої родини свого брата Юрія, де став свідком тиради на адресу брата з боку його незадоволеної тещі. Сергій був старшим братом,
і сім’я очікувала, що він вмовить його повернутися і навіть забезпечить респектабельну роботу. Юрій важко справлявся з сімейними обов’язками. Обидва його шлюби були імпульсивними. Другий шлюб із Оленкою, жінкою, з якою він познайомився, коли укладав плитку у квартирі її батьків, був укладений під тиском очікувань її сім’ї. Незважаючи на його чарівність та доброту, неофіційна зайнятість Юрія та відсутність амбіцій розчарували родину Олени, яка сподівалася на більш благополучну партію. Шлюб у результаті розпався під тиском постійних нагадувань тещі
про його зобов’язання та її розчарування в ньому. Зрештою, Юрій зник, не залишивши жодних контактів і уникнувши задушливих обіймів сім’ї своєї дружини. Сергій весь вечір ухилявся від розпитувань Люби, надаючи розпливчасту інформацію про місцезнаходження брата та замовчуючи вимоги сплатити витрати на утримання дитини. Зрештою, розмова між Любою та Сергієм висвітлила разючий контраст між їхнім власним гармонійним життям і тим бурхливим, з якого втік Юрій.