Раніше мене спантеличило те, як мої батьки ставилися до моєї старшої сестри Світлани порівняно зі мною. Вона була на чотири роки старша і жила далеко від дому з того часу, як поїхала навчатися до коледжу до обласного центру. Сестра рідко приїжджала, завжди стверджуючи, що надто зайнята роботою. Я знала, що вона отримує хорошу зарплату, тому що вона говорила про використання її як початкового внеску за однокімнатну квартиру, і жодні кредити їй не були потрібні. Проте відколи вона поїхала, вона ставала все більш зарозумілою і щоразу, коли поверталася додому, налаштовувала нашу матір проти мене.
Сестра завжди казала, що я повинна знайти роботу і перестати покладатися на підтримку батьків. Я закінчила коледж, але в селі не було вакансій з моєї спеціальності, тому поки я застрягла вдома, і нічого особливо не змінилося. Щоразу, коли Світлана приїжджала, вона критикувала моїх батьків за те, що вони підтримували мене, і говорила їм, щоби вони перестали давати мені гроші. Мені було незрозуміло, чому вона так поводилася. Якось ми готували святкову вечерю, і я приготувала улюблений салат із пекінською капустою, ковбасою та кукурудзою.
Підійшла мама і попросила прибрати кукурудзу із салату, бо Світлані вона не подобалася. Однак я вирішила залишити кукурудзу в салаті, тому що він мені так подобався більше, та й не хотілося міняти рецепт. Мама розсердилася на мене і звинуватила в егоїзмі, мовляв, Світлана приїхала додому, і я маю її почастувати, а нема чим. Я образилась на її слова, поставила салат на стіл і пішла до своєї кімнати. Коли вони почали їсти, ніхто не підійшов, щоб покликати мене до столу, і їм було байдуже. Мені було ясно, що мама намагається у всьому догодити Світлані, але я не могла зрозуміти, чому вона по-різному ставилася до нас.