Я був у захваті від моєї нареченої і рахував дні до нашого весілля. Я вже бачив, як ми виховуємо дітей, але всього за пару днів до весілля вона зрадила мене.

Я був у захваті від своєї нареченої, Елізи. Кожен день, відраховуючи час до нашого весілля, я уявляв наше спільне життя: сміх наших майбутніх дітей, перші кроки онуків по хаті, наші старечі посмішки на лавці в саду. Але за кілька днів до весілля світ, який я будував у своїх мріях, впав. Виявивши їх разом, я відчув, ніби мене висмоктували з реальності, і я став прозорим, невидимим, неіснуючим. “Як ти могла?” — з трепетом у голосі спитав я, коли побачив Елізу з моїм найкращим другом, наче вони були фігурами у сонному паралічі. “Я… Я не знаю, про що я думала,” – її голос тремтів, слова падали,

як осіннє листя, безладно і неживо. У цей момент мені хотілося кричати, тікати, зникнути. Але я залишився стояти, закутий у крижану тишу. “А ти?” — мій погляд перейшов на друга, який не смів зустрітися зі мною очима. “Мені шкода, я… Це була помилка,” – він промовив, ніби було виправдання, ніби “вибач” могло стерти цей невидимий шрам. Тієї ночі я не спав. Я дивився у стелю, намагаючись зрозуміти, як могло зруйнуватися життя,

Advertisment

яке ще навіть не почалося? Чи це все було брехнею? Чи я був сліпий перед правдою, що була так глибоко схована? Весілля було скасовано. Я втратив не лише наречену, а й друга, і найцінніше — віру у спільне майбутнє. Зараз, коли я згадую той біль, розумію, що це було початком мого шляху до істини про себе, людей, яких я вважав близькими. Життя іноді представляє нам уроки в найнесподіваніших і найболючіших формах, але навіть через розбиті мрії я знайшов силу рухатися далі.

Advertisements

Leave a Comment