Торік я їхала додому із відрядження. Зі мною в одному купе була одна бабуся, яка їхала до своєї сестри до села. Вона сказала, що не бачилася із сестрою п’ятнадцять років. Потім вона розповіла мені одну історію. Валентина Сергіївна з дитинства жила у селі. До міста вона переїхала заради навчання. У другому курсі Валентина зустріла Антона. На зріст не високі, зовнішність – не найкрасивіша, але найголовніше – поряд з Антоном Валя забувала про всі турботи та проблеми. Одружилися вони після того, як Валя закінчила університет. Вони були ідеальною парою. Антон жодного разу не підвищував голосу на жінку. Валя народила 2 синів: Вову та Кирила. Вони жили у двокімнатній маленькій квартирці. Мріяли купити дачу. Для цього обидва багато працювали. Швидко пролетів час. У синів уже є сім’я. Валя та Антон жили вдвох, ділили всі свої заощадження між дітьми. Антона не стало однієї темної ночі. Валя залишилася сама. Сини пропонували мамі переїхати жити до них, але Валя думала, що вона їм заважатиме. Після виходу на пенсію здоров’я Валі погіршилося. У неї забракло грошей ні на ліки, ні на їжу. Тоді Валя була змушена погодитись переїхати до синів. Вона зателефонувала Кирилу, повідомити про згоду, але він запропонував продати дачу, поділити гроші порівну і жити далі кожен у своєму будинку. Вова запропонував те саме. Валя не розуміла, на якій миті все пішло не так? Чому сини так віддалилися від неї?
Наразі їй самій довелося вирішувати цю проблему. Вона вчинила так, як порадили сини, але грошей вистачило на півроку. Сусідка Марія порадила взяти квартиранта, і комунальних буде менше, і не самотньо буде, і буде стабільний дохід від кімнати… Валя погодилася. До неї оселився племінник сусідки Руслан. Він був добрим, спокійним хлопцем. Допомагав бабусі з покупками, у господарстві. Коли Валентина Сергіївна захворіла, він доглядав її, купував ліки. Одного дня він приніс папірці і сказав, що договір було укладено невірно, потрібен його підпис. Старенька, що нічого не підозрює, підписала відмову від квартири на користь Руслана… Валентина Сергіївна ходила до різних юристів, але ніхто їй не міг допомогти; вона підписала документи добровільно. Руслан виставив її за двері. Бідолашна ночувала в під’їздах, вдень просила милостиню біля церкви. Так тривало доти, доки її на вулиці не впізнала двоюрідна сестра. Їй було складно впізнати у змученій життям старенькій свою красиву сестричку. Сестра поїхала раніше, її діти допомагали Валентині поновити паспорт, а зараз вона їде до них. Сестра має власний двоповерховий будинок. Місця там багато. Валентина Сергіївна нарешті зможе жити в людських умовах в оточенні тих, хто любить людей.