Моя однокурсниця Альбіна вийшла заміж досить скромно, без особливого посагу. Вона була студенткою з невеликим доходом, у той час як її чоловік, старший за неї на 7 років, мав хорошу роботу і непогано заробляв. Вони почали жити разом після шести місяців знайомства, а одружилися ще через півроку після цього. Спочатку вони домовилися, що чоловік піклуватиметься про продукти, а особисті витрати вони оплачуватимуть окремо. Закохана Альбіна не заперечувала такому розкладу.
Її чоловік зі своєю зарплатою міг дозволити собі розкішний одяг та обіди у ресторанах. Альбіна ж ходила магазинами зі знижковими талонами в руках, і сама готувала собі обіди в контейнерах. Незважаючи на таку нерівність, їм вдавалося жити цілком гармонійно. Зрештою, кар’єра Альбіни пішла вгору: її підвищили на посаді, і вона почала отримувати вищу зарплату, ніж її чоловік. Зі збільшенням доходу вона здійснила свою мрію – почала купувати дорогий одяг і навіть вирушила до Італії на шопінг.
Вона повернулася з величезною кількістю дизайнерських нарядів та сумок. Чоловік був здивований і засумнівався у її пишних витратах. Але Альбіна пояснила, що просто оновила гардероб, а також купила йому краватку. Цей випадок змусив її чоловіка задуматися про свою колишню поведінку, коли він часто дозволяв собі розкіш, не зважаючи на Альбіну. Їхній шлюб залишився стабільним, але динаміка відносин між ними змінилася. Чоловік почав більше працювати, можливо, щоб відповідати доходам Альбіни, і концепція роздільного бюджету перестала бути предметом обговорення у їхній сім’ї.