Олена незадоволена тим, що свекруха затримується на свята. Втручання у новорічні канікули, коли Олена працювала вдома, її по-особливому засмучувало. Скільки б Олена не просила усамітнитися, свекруха наполегливо переривала її розпитуваннями про роботу чи приготування вечері. Не допомагав і її чоловік, Антон, який взагалі уникав маму. Незважаючи на роздратування, Олена розуміла, що свекруха все робить із найкращих спонукань. Проте їхня невелика квартира не дозволяла усамітнитися.
Травневі свята викликали у Олени побоювання. Вони з Антоном планували поїздку до друзів на дачу, і ці плани могли бути порушені, якщо свекруха вирішила знову навідатися в гості. Олену було приголомшено рішенням чоловіка цієї «проблеми». Антон попросив маму не приїжджати, «бо Олена цього не хоче». Це обурило Олену:
вона не тільки виставила себе в поганому світлі, а й вважала, що це невиправдано жорстокий підхід до ситуації. Антон міг би взяти провину на себе, адже він теж був не в захваті від цих візитів, але, як завжди, перекинув усе на дружину. Можливо, це був правильний підхід? Чи потрібні свекрусі чіткі межі? Чи зможе час залікувати цю образу, дозволивши парі в майбутньому приїжджати до свекрухи без образ? У голові Олени роїлися питання, чекаючи наслідків їхнього вчинку.