Володимир та Христина вже довгий час перебували на межі розриву. Їхній шлюб, колись міцний і щасливий, тепер висів на волосині. Все через тещу Володимира, яка не могла жити своїм життям і постійно втручалася у їхні стосунки. Щовечора, повертаючись додому, Володимир знаходив Христину у сльозах після чергової розмови з матір’ю. Олена Петрівна завжди була людиною, яка любила контролювати все навколо і не втрачала шансу втрутитися у їхнє особисте життя. Одного вечора Христина не витримала:
“Володимире, я не можу так більше. Моя мама руйнує наш шлюб. Ми повинні щось із цим робити!” Володимир, що сидів за столом і перегортав пошту, зітхнув: “Я знаю, кохана. Але що ми можемо зробити? Вона твоя мати, і вона завжди буде частиною нашого життя.” “Але не так!” – Заперечила Христина, – “Ми повинні встановити кордони. Ми повинні сказати їй, що вона не може так часто втручатися у наші справи.” Володимир кивнув головою. Він розумів, що вони мають діяти. Наступного дня він зателефонував Олені Петрівні та попросив зустрітися.
“Олено Петрівно, я поважаю вас, як маму Христини, але вам потрібно зрозуміти, що ми – дорослі люди і хочемо будувати своє сімейне життя без постійного втручання,” – твердо сказав Володимир. Олена Петрівна була здивована. Ніхто раніше не насмілювався говорити з нею таким тоном. Вона замовкла, потім м’яко відповіла: “Я розумію. Я просто хотіла допомогти. Але я постараюся більше не втручатися.” З цього моменту їхні стосунки почали змінюватись. Олена Петрівна стала менш нав’язливою, а Володимир та Христина знайшли новий шлях для свого шлюбу. Вони зрозуміли, що будь-які стосунки вимагають зусиль, розуміння та встановлення кордонів, навіть із близькими родичами.