У віці 21 року я почала зустрічатися з Владиславом – і через два роки ми одружилися, переїхавши до його матері. Незабаром після цього я народила нашу дочку Малену. Приблизно в цей час Влад зайнявся бізнесом і швидко почав заробляти хороші гроші. Він постійно віддавав великі суми своїй матері, а коли я поцікавилася цим, він безцеремонно заявив, що мені не потрібні гроші, оскільки я сиджу вдома. Природно, це мене глибоко зачепило. Я потай плакала, сподіваючись, що невдовзі все налагодиться.
Проте за рік нічого не змінилося. У той час як Малена в міру дорослішання отримувала нові речі, я продовжувала носити свій дошлюбний одяг. Мені не вистачало коштів навіть на догляд за собою. Влад все більше віддалявся і від мене, і від Малени. Якось я не втрималася і перевірила його телефон – і виявила фотографії та повідомлення з іншою жінкою. Конфронтація з ним призвела до сварки з його матір’ю,
яка звинуватила мене в невірності, висміяла мою зовнішність і погрожувала виселенням. Того ж вечора я вирішила, що не можу залишатися в такому неповажному оточенні. Наступного ранку я пішла разом із Маленою до своєї матері і подала на розлучення. Влад не виявив жодного інтересу до примирення або до життя дочки. Хоча тоді мені й було боляче, але незабаром я відчула полегшення, залишивши позаду таку токсичну ситуацію і зосередившись виключно на своїй дочці.