Я виросла у приватному будинку, але для навчання в університеті переїхала до гуртожитку в іншому місті. Як тільки у мене з’явилася стабільна робота, я переїхала в орендовану квартиру і жила там доти, доки не закінчила навчання і не знайшла хорошу роботу. Вирішивши повернутися до свого дитячого способу життя, я винайняла будинок. Однак роки життя у квартирі змінили мої уподобання. Свобода та усамітнення будинку були привабливими: не потрібно було спілкуватися з сусідами та відкривалися безмежні можливості для домашніх проектів.
Однак догляд за будинком був складним та дорогим. Опалення, ремонт та утримання будинку вимагали значних витрат, як фінансів, так і часу, які я вважала непосильними. З іншого боку, квартири пропонували зручність. Питання обслуговування швидко вирішувалися комунальними службами, а центральне розташування скорочувало час на дорогу. На відміну від цього, жити в будинку часто означало перебувати в передмісті, що вимагало наявності автомобіля для поїздок на роботу,
а також додаткових витрат на бензин та ремонт. Зрештою, я зрозуміла, що будинок не підходить для мого нинішнього способу життя, зосередженого на роботі та особистому розвитку. Займатися будинком та садом було надто накладно. Тому я повернулася до квартирного проживання, прагнучи простоти та легкості, щоб зосередитися на своїй кар’єрі та особистому житті.