Якось увечері, у мирному районі міста, Вадим, студент місцевого коледжу, опинився у неприємній ситуації. У дворі, де він зазвичай проводив час із друзями, раптово розгорілася суперечка з кількома хлопцями із сусіднього кварталу. Ситуація швидко загострилася, і Вадим, незважаючи на спроби уникнути конфлікту, був оточений та побитий. Щойно напруженість вщухла, хлопці втекли, залишивши його одного на лавці, покритого синцями та подряпинами. У цей момент на лавку поряд з ним присіла Рита – дівчина, яку він знав на вигляд,
але ніколи не спілкувався з нею. Вона жила в тому ж районі і часто проходила повз, повертаючись з занять. “Ти в порядку?” – Запитала вона, стурбовано дивлячись на його поранене обличчя. “Так, напевно,” – безпорадно посміхнувся Вадим, намагаючись підвестися, але Рита зупинила його. “Не рухайся, я принесу аптечку,” – сказала вона і швидко попрямувала до найближчого будинку. Повернувшись із аптечкою, Рита акуратно обробила його рани, виявивши дивовижну турботу та ніжність. Вадим був вражений її добротою і тим, як вона вміло справлялася із ситуацією. “Дякую, що допомогла,” – промовив Вадим, відчуваючи,
як з кожним її дотиком його серце б’ється все сильніше. “Не варто подяк. Ти ж мій сусід,” – посміхнулася Рита. “Тільки пообіцяй мені більше не потрапляти у такі ситуації.” “Обіцяю,” – відповів він, і в його голосі відчувалася щирість. З того дня їхні стосунки почали швидко розвиватися. Рита та Вадим стали проводити разом все більше часу, виявляючи дивовижну схожість інтересів та поглядів на життя. Цей випадковий інцидент привів їх до початку тривалих і міцних відносин, повних взаєморозуміння та підтримки, які тривали все їхнє життя.