Коли я зустріла Юрія, одразу зрозуміла, що він – моя людина. Нас розділяла різниця у віці 11 років, але для мене це ніколи не було проблемою. Мені завжди подобалися старші чоловіки, їх мудрість і життєвий досвід манили мене як магніт. Однак я розуміла, що моїм батькам буде непросто прийняти мого обранця. Увечері, сидячи у затишній вітальні, я вирішила відкритися мамі: – Мамо, я зустрічаюся з людиною, яка старша за мене на 11 років. Моя мама на мить завмерла, потім спокійно відповіла:
– Головне, щоб він тебе любив і шанував, доню. Вік – це лише цифри. Її слова наповнили мене впевненістю, але мені ще треба було поговорити з татом. Він був більш консервативним, і я побоювалася його реакції. Наступного дня, зібравшись із силами, я розповіла татові про Юрія. Його перша реакція була дуже обережною: – 11 років? Це досить багато, дочко… – Тату, я знаю, але він чудова людина. Він розумний, добрий і дбайливий, – намагалася я переконати його. Тато задумався на кілька секунд, потім сказав: – Я довіряю твоєму вибору. Головне – твоє щастя. Ці слова виявилися для мене величезною підтримкою. Я відчувала, що можу розраховувати
на розуміння та підтримку моїх батьків. Зустріч Юрія з моєю родиною пройшла напрочуд гладко. Він був привабливим, поважним та щиро зацікавленим у нашій сімейній історії. Мої батьки були вражені його зрілістю та інтелектом. Увечері, коли він пішов, мама сказала мені: – Юрій справді чудова людина. Ти зробила правильний вибір. Я посміхнулася, почуваючи себе найщасливішою на світі. Я знала, що моє рішення зустрічатися з чоловіком старше за мене було правильним. Адже в коханні немає правил, і кожна історія є унікальною.