У юнацтві я був тим, кого можна було назвати завидним нареченим. У мене було все: спортивна постать, харизма, розум. І, як наслідок, навколо мене завжди вилися дівчата. Але мою увагу привернула Олена – скромна, розумна, вона не була схожа на інших. Вона ніколи не намагалася привернути мою увагу, і це тільки розпалювало мій інтерес. “Ти бачив, як Олена ігнорує мене?” – скаржився я одного разу другу. “Це так незвичайно і… привабливо.” “Вона справді особлива,” – погодився він.
Я вирішив, що маю зробити все можливе, щоб завоювати її серце. Почав я з дрібних жестів: записки у її книгах, невеликі подарунки. Але раптово, коли мої зусилля почали давати плоди, з’явилися чутки. Злі язики почали шепотіти мені на вухо всілякі гидоти про Олену. “Ти знаєш, що вона зустрічається з тобою лише через твій статус?” – отруйно говорив один із знайомих. Я був спантеличений. “Але ж вона навіть не намагалася мене залучити,” – заперечував я, але сумніви вже закралися в моє серце. Одного дня я не витримав і вирішив запитати про це Олену безпосередньо. “Олена, кажуть, ти зі мною тільки через мою популярність. Це правда?”
Її очі розширилися від подиву, і вона відповіла: “Я з тобою, тому що ти добрий і дбайливий. Мені начхати на твій статус.” Тоді я зрозумів, як сильно помилявся, даючи чуткам впливати на мене. З того часу я перестав звертати увагу на плітки. І ось, через 17 років, я можу з упевненістю сказати, що це було одне з найкращих рішень у моєму житті. Олена виявилася неймовірною жінкою, і я щодня дякую долі за те, що не дав пліткам зруйнувати наше кохання.