П’ять років тому Аліна познайомилася в Інтернеті з іспанцем і переїхала до Барселони, де він працював агентом з нерухомості. Вони вели комфортне життя, і Аліна, яка володіла іспанською мовою, швидко освоїлася у новій обстановці. Аліна почала працювати у компанії чоловіка, не маючи жодних переваг, лише сильну робочу етику. Вона не хотіла залежати від чоловіка і була сповнена рішучості зробити свій внесок у їхній сімейний бюджет. Через рік вони одружилися та купили квартиру.
Квартира не була розкішною, але вони були щасливими і навіть запросили мене в гості. Це запрошення змусило мене переглянути своє життя у Києві. Працюючи у сфері інформаційних технологій, я знала, що зможу знайти можливості в Європі. Я була близька до того, щоб купити квартиру, але Аліна запропонувала подивитися варіанти в Барселоні. Перспективи кращого житла та легшого пересування були привабливими. Я почала вивчати іспанську, перевела свої заощадження в євро і приступила до пошуку житла в Барселоні.
Переїзд означав життя далеко від друзів і сім’ї, з якими я і так бачилася нечасто, але думка про те, що я бачитимуся з ними тільки раз на рік, лякала. Подорожі не були дуже дорогими, але відстань робила часті візити малоймовірними. І все ж я не хотіла відмовлятися від своєї мрії. Приклад Аліни показав мені, що життя в Барселоні або будь-якому іншому процвітаючому місті – це не просто фантазія, а цілком можлива мета, якщо я перестану відкладати і візьму своє життя в свої руки.