– Аня, я виходжу заміж! – радісно повідомила Наталя по телефону. Аня, відчувши щастя сестри, з тривогою відповіла: – Ти все обміркувала? Пам’ятаєш мій перший шлюб? Я за своєю дурістю все ідеалізувала. Захищаючись, Наталка різко відповіла: – Що за дурниці?! Ми кохаємо один одного! Ми разом все подолаємо! За кілька днів Наталка почала замислюватися про своє життя після весілля, що спонукало її обговорити з Віталіком плани на майбутнє.
Однак у ході бесіди з’ясувалося, що їхні уявлення про майбутнє різняться: від переваг у виборі житла до ідеального весілля та планування сім’ї. Наталка уявляла собі квартиру, весілля у білій сукні, дітей до 25 років та кішку вдома. Віталік, навпаки, пропонував жити у студентському гуртожитку для початку, зіграти просте весілля для найближчих, відкласти народження дітей до 30 років і не хотів заводити тварин.
Глибокі розбіжності спричинили розрив. Поміркувавши наодинці пару днів, Наталка зустрілася з Віталіком і рішуче сказала: – Ми поспішили. Нам ще рано одружуватися. Віталік відпустив її без особливих заперечень. Мабуть, гордість не дала йому «опуститися» до того, щоб просити Наталю залишитися. Пізніше засмучена Наталка зателефонувала сестрі: – Ти мала рацію. Ми занадто різні. – Не переживай. Все буде добре. Просто зараз не той час, — втішила її Ганна.