Через 20 років після весілля Дмитро все ще зберігав той самий романтичний настрій, який був у нього в юності. Його дочка тепер навчалася на першому курсі університету, але його любов до дружини Лізи залишалася незмінною. Вони часто згадували про свою щасливу першу зустріч зі сміхом та теплотою. Дмитро, гарний і товариський чоловік, ніколи не мав проблем з приверненням жіночої уваги, але жодні стосунки ніколи не викликали в нього глибоких емоцій. Він жадав неповторного зв’язку, натхненний розповідями своєї бабусі про кохання та відданість родині. Дівчат-одногрупниць приваблювала його харизма,
але він залишався самотнім. Багато дівчат відкрито переслідували його, але їхні матеріалістичні нахили відштовхували його. Він жадав змістовних розмов та спільних інтересів, а не порожніх розмов про багатство та власність. Якось, переплутавши адреси, Дмитро опинився не в тій квартирі, коли хотів повернути конспекти однокурсниці Лізі. Натомість він зустрів іншу Лізу, яка миттєво полонила його своєю справжньою красою та скромною поведінкою. Ліза навчалася на лікаря, слідуючи стопами свого покійного батька, і Дмитро був миттєво вражений наповал.
Їхня невимушена зустріч затягнулася до вечора за чаєм та задушевними бесідами. Коли Дмитро йшов, він зрозумів, що знайшов те кохання, яке шукав весь цей час. Цей несподіваний поворот подій здавався долею, що ідеально узгоджується з мудрістю його бабусі про непередбачуваність кохання. Наступного дня він повернув конспекти однокурсниці, відчуваючи всепоглинаюче почуття щастя. Він нарешті знайшов свою Лізу і той глибокий зв’язок з нею, до якого завжди прагнув. Вони запланували зустрітися знову, що ознаменувало початок нового розділу в житті Дмитра та Лізи.