Денис, якого зазвичай супроводжували батьки, щомісяця відвідував бабусю машиною, але цього разу через травму батька йому довелося їхати самому на потязі. Незважаючи на побоювання матері з приводу невідповідного зимового одягу, Денис вирушив у кросівках, проігнорувавши її пораду. Приїхавши у село до бабусі Віри, Денис пошкодував, що проігнорував попередження матері, бо кросівки набило снігом. Змерзлий і нещасний, він дістався до бабусиного будинку, де вона приклала до його замерзлих ніг теплу воду
та гірчичники. Бабуся втішила його і запропонувала залишитися на ніч, на що Денис погодився, почуваючи себе винним за те, що останніми роками не звертав на неї уваги. Під час перебування в будинку Денис допомагав по господарству, із задоволенням їв їжу бабусі і зрозумів, як важливо дорожити часом, проведеним з нею. Він вирішив відвідувати бабусю частіше, розуміючи, як багато кохання та тепла дають бабусі та дідусі. Перед від’їздом бабуся подарувала онукові в’язані шкарпетки на знак своєї прихильності.
По дорозі назад Денис відчув тепло шкарпеток і оцінив турботу бабусі. Денис пообіцяв собі, що приїжджатиме до бабусі частіше, братиме з собою друзів, допомагатиме по господарству. На жаль, незадовго до Нового року бабуся пішла з життя, і їхні заповітні зустрічі так і не стали реальними.