Анастасія Ігорівна допізна засиджувалася за уроками у своєму класі, а за вікном у темряві пурхали сніжинки. Двірник, бабуся Валя, бурчала на вчителів, які затримуються допізна. Анастасія не поспішала і коли вона нарешті закінчила, була в школі одна. У коридорах школи було тихо, якщо не брати до уваги охоронця. Настя, як її називали, завжди хотіла стати вчителькою, як її мати. Мама переживала, що через свою професію дочка не знайде собі чоловіка, але Настю це хвилювало в останню чергу.
Дорогою додому Настя відчула, що за нею стежать. Раптом вона зустріла чоловіка та зрозуміла, що це колишній однокурсник, Павло. Він проводжав її до будинку здалеку, турбуючись про її безпеку. Наступного дня, на подив Насті, Павло прийшов до неї в гості з ялинкою та прикрасами. Поки вони разом встановлювали ялинку, дуже зблизилися.
Павло зізнався, що має до Насті почуття ще зі школи. Настя, хоч і була здивована, але не відмовилася від ідеї завести роман із добрим другом. Отже, вони вирішили провести канікули разом та заново познайомитися. І ось, перед літом студенти помітили на пальці Насті обручку і зростаючий живіт. Павло щодня зустрічав її після уроків, і, перетворив Настю з трудоголіка на кохан та ніжну жінку.