У мене була подруга Олена, з якою ми дружили з дитинства. Якось чоловік Олени поїхав у відрядження і пізніше зателефонував їй, сказавши, що не повернеться до неї більше. Він зустрів свою стару знайому, у яку колись був закоханий і з якою збирався жити. Олена була напрочуд щаслива, коли почула цю новину. Насправді, моя подруга була дуже гарною, доброю та розумною жінкою, а її чоловік був повною її протилежністю: грубим, невихованим і ще постійно кричав на неї. Діти постійно сварилися,
і вона завжди мирилася з його поганою поведінкою. Якось я запитала Олену, як вона ставиться до цієї ситуації. – Я відчуваю полегшення, – сказала Олена, – мені більше не треба терпіти його крики. Нарешті я можу бути щасливою та вільною. Колишній чоловік Олени був вантажником, який завжди був незадоволений життям і зганяв свою злість на дружині. Якось йому запропонували роботу допомогти розвантажити меблі в іншому місті,
і він вирішив залишитись там на кілька днів. Загалом, зрештою, він зустрів свою стару подругу Василину, в яку був закоханий у студентські роки, і вирішив залишитися з нею. Він подзвонив Олені і сказав вищезазначені слова. – Я дуже щаслива, – сказала мені Олена. Колишній чоловік Олени повернувся за два тижні у справах, але Олена турбувалася, що він може передумати і залишитися з нею. Однак той просто взяв свої сумки та пішов назавжди. Слово честі, Олена була у нестямі від радості. Це був найщасливіший день у її житті. Чи бачили б ви її очі, коли вона розповідала мені про це все!