Павло був розгублений. Його дівчина, Ганна, останнім часом почала поводитися відсторонено. Особливо його насторожило те, що вона вирішила відзначити свій день народження наприкінці грудня на дачі, але лише з подругами, виключивши його із планів. “Ганно, чому ти не хочеш, щоб я був з тобою на твоєму дні народження?” – спитав він одного разу, коли вони пили каву на кухні. “Павле, мені просто потрібно провести трохи часу з подругами. Ти ж розумієш, що справа не в тобі,” – відповіла Ганна, уникаючи його погляду.
Павло відчував, що за її словами щось ховається. Він вирішив дати їй простір, але його неспокій не вщухав. Він давно вже помітив, що Ганна стала менше говорити про свої почуття та плани, що було не схоже на неї. У день народження Ганни Павло відправив їй повідомлення з привітаннями та пропозицією зустрітися після повернення. Відповідь прийшла лише наступного дня: “Дякую, Павле. Давай зустрінемося і поговоримо.” На зустрічі Павло зауважив, що Ганна виглядає стомленою та стурбованою. Він одразу ж спитав, що трапилося. “Павло, мені стало важко у наших відносинах. Я відчуваю, що мені не вистачає свободи та самостійності.
Мені потрібен час, щоб розібратися у своїх почуттях”, – зізналася Ганна. Ці слова вразили Павла. Він зрозумів, що вони віддалилися один від одного, не обговорювали свої проблеми та почуття. “Я розумію, Ганно. Я хочу, щоб ти була щаслива. Давай дамо один одному час”, – сказав він. Ця розмова була складною, але вона відкрила очі Павлу на те, що в будь-яких відносинах важливо поважати особистий простір та потреби партнера. Він вирішив, що чекатиме, поки Ганна розбереться у своїх почуттях, сподіваючись, що в результаті вони зможуть порозумітися.