Віра часто йшла з квартири в сльозах, відчуваючи себе пригніченою, незважаючи на успішну кар’єру та успіхи доньки у навчанні. Вона боялася повертатись додому, де часто виникали конфлікти з бабусею. Той день не став винятком: прийшовши додому, вона виявила, що бабуся влаштувала переполох без видимої причини. Віра весь вечір обмірковувала варіанти: з’їхати з дочкою чи залишитися, щоб доглядати стареньку. Ця дилема коренилася у її минулому. Віра залишилася сиротою, коли її батьки загинули під гірською лавиною. З того часу її виховувала бабуся – Тамара Олексіївна. Спочатку дбайлива, Тамара незабаром стала владною у міру дорослішання Віри, контролювала кожен її крок
і чинила опір її незалежності. Раннє заміжжя Віри, частково для того, щоб вирватися з бабусиної хватки, закінчилося трагічно – і дівчина залишилася вдовою. Вона повернулася до будинку бабусі, де знову стикалася з постійною критикою та контролюючим характером. Її дядько Гнат та тітка Варвара давно вже виїхали з цього будинку, щоб уникнути токсичної поведінки Тамари. Якось у Віри почалися перспективні стосунки з Ренатом, але Тамара зірвала їх, влаштувавши сцену на роботі Рената, що призвело
до остаточного розриву. Цей інцидент став переломним моментом для Віри. Дочка, бачачи переживання матері, запропонувала з’їхати. Незважаючи на те, що Віра не хотіла залишати старіючу бабусю, вона бачила в словах дочки надію. У пошуках поради вона зателефонувала до своєї тітки Варвари, яка переконала її бігти заради власного благополуччя. Варвара розповіла приклади жахливої поведінки Тамари і навіть припустила, що старенька могла зіграти роль у смерті чоловіка Віри. Зрештою, Віра наважилася: вона спішно зібрала речі та разом із дочкою переїхала до подруги на берег моря. Там вона почала нове життя, підтримуючи лише віддалений зв’язок із бабусею.