На весіллі Сергія та Олі Настя почувалася втраченою. Незнайомі обличчя, гучна музика та танці не були її стихією. Вона влаштувалась у куточку, спостерігаючи за тим, що відбувається. “Не танцюєш?” – Почула вона біля себе чоловічий голос. Обернувшись, вона побачила молодика з яскраво-зеленими очима. “Ну, скажімо так, я віддаю перевагу спостереженню,” – відповіла Настя, посміхаючись. “Федя,” – представився він, простягаючи руку. “Настя,” – відповіла вона, потискуючи руку у відповідь. Вони почали розмовляти і дуже швидко виявили, що мають багато спільного. Обидва були пристрасними мандрівниками,
любили книжки та слухали джаз. Час пролетів непомітно, і коли останній гість покинув танцпол, Настя та Федя ще довго сиділи в куточку, розмовляючи. “Здається, ми обидва уникаємо весілля,” – пожартував Федько. “Точно!” – сміялась Настя. – “Але, знаєш, я рада, що прийшла. Інакше ми б не зустрілися.” Місяці пролетіли, і Настя з Федьком стали нерозлучними. Вони подорожували разом, відвідували концерти та кафе. Їхні друзі стверджували, що вони ідеальна пара. Якось, сидячи на даху і дивлячись на зоряне небо, Федько запитав: “Ти була б не проти, якби ми організували своє власне весілля?” Настя посміхнулася:
“Тільки якщо воно буде не таким галасливим, як у Сергія та Олі.” “Домовилися,” – сказав Федя, обіймаючи її. Їхнє весілля було теплим і затишним. Замість гучної музики звучав джаз, а замість танців гості обговорювали подорожі та книги. Настя та Федя створили свій унікальний світ, сповнений любові та розуміння. З того часу минуло кілька років. Зараз у Насті та Феді двоє дітей. Але їхня історія почалася з того весілля, де вони вперше зустрілися. Вони завжди згадують той день із посмішкою та вдячністю.