У молоді роки я поспішно вийшла заміж, не розуміючи по-справжньому свого партнера. Мій перший чоловік Сергій був уважний, і після весілля ми стали жити в міській квартирі його матері. Пам’ятаю ситуацію, коли я готувала свіжий салат, поки наш син спав. Але коли я відійшла, щоб перевірити сина, Сергій з’їв усю страву, яку я приготувала на трьох. На своє виправдання він просто сказав,
що салат був дивовижним, але я відчула себе зрадженою і недооціненою. Зрештою, у нас з’явилася власна квартира, і схильність Сергія до егоїстичного споживання їжі стала очевидною. Він поглинав весь шоколад, який я купувала для всієї родини, або з’їдав цілі страви, призначені для гостей. Досі не можу забути день, коли я приготувала особливу страву з телятини для вечері з його сім’єю. Ненадовго вийшовши з дому,
я повернулася і виявила, що він з’їв майже все. А наші гості мали прибути з хвилини на хвилину. Справа була не тільки в їжі, а й у її повній зневазі до моїх почуттів та зусиль. Зрештою, ми розлучилися. Коли я ділюся своїми міркуваннями з друзями та родичами, багато хто не розуміє мене, кажучи, що Сергій просто любив поїсти. Але, на мій погляд, все це лише відображало його глибшу проблему – відсутність поваги та уважності до чужої праці.