Мене звуть Олена, і ось історія, яка перевернула моє життя. Мій чоловік Ігор і я, завжди мріяли про велику родину, але після народження двох чудових дітей я відчула, що на цьому хочу зупинитись. Однак мої свекри наполягали на тому, щоб ми завели ще одну дитину. «Олено, діти – це радість, а з трьома радощів буде ще більше!» – говорив Ігор, підтримуючи ідею своїх батьків. Під тиском сім’ї я здалася і незабаром завагітніла.
Радість була всюди, всі готувалися до появи нового члена сім’ї. Але після народження малюка все змінилося. Мій чоловік та його батьки, здавалося, забули про наше існування. Вони перестали допомагати і навіть відвідувати нас. Якось я зібрала сили і вирішила поговорити з Ігорем. «Ігоре, я почуваюся такою самотньою. Ми разом вирішили завести третю дитину, але чому я одна у всьому цьому?» – Запитала я.
«Пробач, Олено, я не знав, що тобі так важко. Ми з батьками думали, що ти справляєшся …» – відповів він невпевнено. Але слова були не про те: мені були потрібні дії. З кожним днем ставало дедалі складніше. Втомлена й виснажена, я зрозуміла, що маю щось змінити. І ось я сиджу, тримаючи в руках перепустку до групи підтримки багатодітних мам. Мені потрібна порада, підтримка, можливо, навіть допомога у догляді за дітьми. Я розумію, що маю знайти сили не лише заради себе, а й заради моїх дітей. Я знаю, що попереду складні часи, але я також знаю, що маю бути сильною за нас обох.