Наші міські родичі часті гості у нашому домі. А влітку взагалі приїжджають щовихідних. Тут їм і свіжі фрукти та овочі. І шашлики… Коли мати захво ріла, потрібно було відвезти її в місто. На обстеження. Я зателефонувала родичам, ті сказали: “Приїжджайте”. Ми вже їхали автобусом, коли я отримала СМС від родичів: “Проживання – 300 грн на двох, їжа – 150 грн з особи”. Ось тобі й родичі. А самі їли, пили, спали у нас безkоштовно! Я мамі нічого не сказала, але ми оселилися з нею в готелі. Мама ніяк не могла збагнути, чому я вирішила витра титися на готель, але від слабкості заперечувати не стала.
Advertisements
Маму обстежили, серйозного нічого не знайшли, та й за той час, що ми пробули у місті (три дні), мамі полегшало. Ліkарі нам призначили ліки (для профілактики) і ми повернулися до села. А за тиждень наші міські родичі знову завітали в гості. Ні со рому, ні совісті! Зайшли на подвір’я, привіталися. Я з радісною посмішкою вийшла їм назустріч. – Доброго дня, дорогі родичі. Сьогодні у нас вареники та пироги з вишнею. Ласкаво просимо до столу.
І так! Повин на вас попередити, що ваше перебування у нас вдома коштує по 500 грн з особи на добу, плюс по 100 грн з особи за їжу. Самі розумієте – сільське повітря, екологічно чисті продукти, домашня їжа. Це вам не хухри-мухри. – Та що ти таке кажеш, доню? – Здивувалася мама. – Хіба можна з родичів гроші вимагати. – Ну якщо їм можна, то і нам теж можна, – сказала я і розповіла мамі про їхній цінник, під час відвідування ліkарів. Потім знову звернулася до родичів. – Якщо наші розцінки вас не влаштовують, то можете поїхати назад. Дорогу знаєте. Вони сіли у машину та поїхали. Більше вони до нас не приїжджали.