Катерина Петрівна була всіма коханою жінкою, але вела самотнє життя. Протягом усієї юності вона була зосереджена на інтелектуальних заняттях, що ретельно оберігалося її батьками, особливо матір’ю. У якийсь період гарний і багатий чоловік домагався її прихильності, і шлюб здавався неминучим – але трапилася трагедія, яка забрала її батька та залишила хвору матір. Все це призвело до зникнення нареченого з її життя. Через роки , після смерті своєї матері, Катерина виявила, що тужить за дружнім спілкуванням , незважаючи на те, що була свідком свободи, яку знаходили багато жінок після розлучення.
Випадок одного разу привів Катерину до знайомства із вдівцем Олександром, який поділяв її любов до літератури 19 століття. Їхня загальна пристрасть переросла у відносини, і, незважаючи на деякі поради подруг не оформлювати їх союз офіційно через вік, вони таки одружилися. Однак жити разом виявилося непросто. Неорганізованість Олександра вступала в суперечність із встановленим порядком Катерини, перетворюючи повсякденне життя в постійну боротьбу за терпіння та розуміння. Незважаючи на спроби донести свої почуття та встановити спільну відповідальність у їхньому будинку,
Катерина не побачила жодних змін чи підтримки з боку Олександра. Після чергового неприємного інциденту Катерина висловила бажання розірвати шлюб, прагнучи повернутися до мирної самотності, яку вона знала. Олександру, який потребував часу, щоб залагодити свої справи, довелося продовжити своє проживання, що тільки посилило розчарування Катерини. Зрештою шлюб був розірваний через дев’ять місяців. Повернувшись до свого самотнього життя, Катерина відчула приплив щастя і задоволеність своєю знову набутою свободою.