Коли я дивилася на своїх дітей, серце розривалася від болю при думці про те, що вони ростуть без батька. Але життя іноді ставить перед нами складні дилеми. Все почалося після народження нашої другої дитини, Макса. Мій чоловік Денис почав випивати. Спочатку це були рідкісні походи до бару з друзями, але згодом ситуація стала гіршою. Вечори, проведені вдома у тверезому розумі, стали рідкістю. Якось, повернувшись з роботи, я виявила Дениса в стані сильного сп’яніння, граючого з дітьми. Моя старша дочка, Аліна, злякано дивилася на мене, наче шукала захист.
“Денисе, що ти робиш?” – Вигукнула я. Він навіть не подивився і продовжував веселитися, не помічаючи, що діти налякані. “Ти не бачиш, що діти бояться тебе? Не можна так з ними!” – Сказала я. Він засміявся: “Ти завжди переживаєш! Розвіявся трохи, і що?” Мені було важко дивитись на все це. Я розуміла, що така поведінка чоловіка не може тривати. Однак рішення про розлучення було непростим. Мої батьки та друзі засуджували мене: “Як ти можеш відбирати у дітей батька?” Але я бачила, який вплив має на дітей його згубна звичка. Незабаром у мене з’явилася нагода отримати хорошу роботу в іншому місті. А ще трохи згодом у моєму житті з’явилася людина, яка готова була підтримати мене та моїх дітей. Сергій був добрим, дбайливим та розуміючим.
З його допомогою я змогла зібратися з духом та подати на розлучення. Коли документи були готові, я дійшла до Дениса: “Я подала на розлучення. Не хочу, щоб діти бачили тебе в такому стані.” Він подивився на мене з подивом: “Ти серйозно?” “Так. Для мене на першому місці благополуччя дітей.” Переїзд та нова робота дали нам новий шанс на щасливе життя. Сергій став справжнім другом для дітей, і я була вдячна долі за цю людину. Незважаючи на засудження, я знала, що зробила правильний вибір заради майбутнього своїх дітей.