Сім років мого життя пройшли у сварках, напрузі та постійній втомі. Відносини з чоловіком стали для мене важким тягарем. Я відчувала, що втрачаю себе, свої бажання та мрії. Якось я вирішила взяти перерву , щоб розібратися у своїх почуттях. Я купила квиток на літак і вирушила на море. Перші дні відпустки минули на самоті. Я гуляла пляжем, читала книги і розмірковувала про своє життя. І ось одного з таких днів, коли я сиділа в кафе на березі моря,
до мене підійшов чоловік. — Чи можу я сісти? — спитав він з усмішкою. – Звичайно, – відповіла я. Ми почали розмовляти, і я дізналася, що його звуть Михайло, і що він нещодавно розлучився. У нас знайшлося багато спільного і ми провели разом весь день. — Я знаю, як ти почуваєшся, — сказав він мені. — Розлучення це не кінець життя. Це новий початок. Ми провели разом цілий тиждень, і за цей час Михайло став мені справжнім другом. Він ділився зі мною своїм досвідом, підтримував мене і допомагав упоратися з моїми страхами. Коли я повернулася додому, Михайло продовжував мене підтримувати.
Він нагадував мені про те, що я гідна щастя, і що не варто жертвувати своїми почуттями заради інших. — Ти заслуговуєш на краще, — казав він мені щоразу. Саме завдяки Михайлу я знайшла в собі сили закінчити з нашими з чоловіком прогнилими стосунками та розпочати нове життя. Тепер, через роки, я вдячна долі за те, що вона привела мене до Михайла. Хоча ми й не стали парою, проте він став для мене справжнім другом і опорою у важкі моменти. І я зрозуміла, що іноді, щоб розпочати нове життя, потрібно просто зустріти правильну людину – у правильний момент.