Як виявилося, ми виховали невдячну дочку, яка любить лише себе.
У нас з чоловіком лише одна дочка — Аліса. Олег завжди дуже любив її і балував у будь-якому віці. Він купував усе, що вона хотіла: нові телефони, самокати, велосипеди, золоті прикраси, одяг, давав кишенькові гроші, не казавши мені жодного слова.
Я йому часто казала, що таке ставлення принесе свої плоди, і так воно й сталося. Півроку тому наша 20-річна дочка заявила, що виходить заміж. Здавалося б, нічого поганого, але її наречений того ж віку, без накопичень та роботи, тільки з великими мріями про майбутнє.
Вся організація весілля та фінансова сторона лягли на наші плечі. Батьки нареченого відмовилися будь-що оплачувати, пославшись на відсутність грошей. Зять зміг лише обручки купити. Більше того, вони так мені нерви пошматували — свекрусі ресторан не той, меню не сподобалося. Ми навіть наряди для нареченого оплачували.
На весіллі було 40 гостей, з них лише 10 – з нашого боку, решта – друзі та родичі нареченого. Жива музика, фото, відео – все, як хотіла наша дочка.Як я намагалася її відмовити від цієї витівки.
– Це марна трата грошей, – говорила я. – Краще б ви ці гроші вклали в іпотеку, тоді б і своє житло було.
– Ти просто не хочеш зробити мені свято, от і все, – ображалася Аліса.
Чоловік, який шалено любив дочку, не шкодував для неї нічого, і весілля відбулося.
Коли свято закінчилося, я чекала хоча б слова подяки, але натомість почула:
– Це не те, про що я мріяла. Не могли для єдиної доньки постаратися краще.
І це не кінець. Аліса заявила:
– Це все, що ви подарували на весілля? Такий подарунок від батьків?
Ми не лише сплатили всі витрати на весілля, а й подарували 1000 доларів. Але й цього Алісі виявилося замало.
— Мені соромно перед чоловіком за копійки, які ви поклали в конверт, — сказала вона.
– А що свекри вам подарували? – Не втрималася я.
– Не йди від теми, ми говоримо зараз про вас, а не про них.
Цю розмову почув Олег і не витримав. Незважаючи на свою любов до дочки, він не зміг зазнати такого нахабства.
– То ти нас дорікаєш, що ми мало тобі подарували і весілля не таке зробили? Ти мала сказати нам дякую, а не критикувати. Якщо ми такі погані батьки, то плати за свою орендовану квартиру сама. Іди заробляй чи нехай чоловік забезпечує, але з цього моменту ти від нас не отримаєш жодної копійки.
Я ніколи не бачила Олега таким злим. Він був настільки ображений, що навіть чути про Алісу не хотів.
Дочка з гордістю зібрала речі та пішла, але її гордості вистачило лише на місяць. Потім вона зателефонувала мені та попросила грошей, бо не вистачало на оплату квартири та комунальних послуг. Казала, що навіть на хліб грошей нема.
Мені шкода дочку, але її слова я не можу забути. Я не хочу допомагати Алісі потай від чоловіка, а Олег все ще скривджений на неї.
Як вчинити правильно? Підкажіть, я зовсім розгублена.