Сусідка Валентини надіслала Івану листа, в якому повідомляла, що Валентина померла, а їхній шестирічний син Василько залишився сиротою. Вона просила Івана, якого вважала батьком хлопчика, подбати про нього. Тамара, дружина Івана, була розбита горем, вирішивши, що Іван має таємну дитину. Вони були бездітні вже шістнадцять років. Хоча Іван заперечував своє батьківство,
у Тамари спрацював материнський інстинкт. Вона згадала, що багато років тому познайомилася з Валентиною у поїздці та обмінялася адресами. Невдовзі з’ясувалося, що сталася дивна плутанина, і Івана прийняли за іншого чоловіка з таким самим ім’ям. Незважаючи на це, Тамара та Іван вирішили всиновити Василька. Процес був довгий, але врешті-решт вони привезли його додому.
Коли Василько освоївся у хаті, Тамара повідомила Івану радісну новину: вона була вагітна. Подружжя шалено зраділо, вважаючи, що це нагорода долі за їхній добрий вчинок. Отак у житті все повертається бумерангом. Не дарма кажуть: «Роби добро і кидай його у воду». Адже всі могли б взяти до себе чужу дитину і полюбити, як рідну…