Марійка дуже дорожила спілкуванням з бабусею Таїсією, особливо їхніми задушевними бесідами та смачними булочками, які Таїсія пекла. Таїсія дбала про матір Марійки, Оксану, після того, як та залишилася сиротою, і ставилася до неї як до рідної. Коли Оксана трагічно померла, Таїсія взяла Марійку під своє крило. Якось приїхав Микола, батько Марійки, зі своєю новою дружиною Яночкою, щоб відвезти Марійку до міста для здобуття “найкращої” освіти.
Таїсія тяжко переживала цей перехід. За рік вона вирішила приїхати до міста до Марійки. Приїхавши до міста, вона зіткнулася з холодним прийомом Яночки та відстороненою Марійкою, яка, здавалося, забула про їхній зв’язок. Розгублена Таїсія поїхала з міста і більше не поверталася. Через роки вагітна Марійка повернулася до села, розшукуючи свою бабусю. Вона дізналася, що Таїсія померла
п’ять років тому. Місцева мешканка передала Марійці конверт, у якому виявилося, що Таїсія відкладала для неї гроші, передчуваючи, що вона колись повернеться. Раптом Марійка розповіла про свої життєві труднощі: про неуважність Миколи, байдужість Яночки, невдалі стосунки… Жінка втішила її, нагадавши мудрі слова Таїсії про оманливість гламурного життя, проте в певному сенсі було вже пізно згадувати про це.