Коли Зоя була ще зовсім юною, її збила машина, внаслідок чого вона зазнала серйозних травм. Спочатку основну увагу було приділено порятунку її життя, після чого були численні операції. Незважаючи на те, що життя вдалося врятувати, лікарі повідомили їй несамовиту новину: вона ніколи не зможе мати дітей. У той період Зоя була стурбована лише одужанням, відкинувши ідею мати дітей як другорядну турботу. Проте її бабуся постійно нарікала на незавершеність її життя без дітей і чоловіка. Як би там не було, Зоя виросла з покірним прийняттям життя без шлюбу та дітей,
зосередившись натомість на навчанні, роботі та суспільному житті. У неї були шанувальники, але стосунки так і не переростали у шлюб. Зоя часто сама була ініціатором розривів, пояснюючи це своєю нездатністю мати дітей. У 35 п’ять років вона таки вийшла заміж за Михайла – розлученого чоловіка з маленьким сином від попереднього шлюбу. Їхнє життя зазнало бурхливих змін, коли колишня дружина Михайла померла, поклавши на них відповідальність за виховання його сина. Поведінка Михайла після цього радикально змінилася : він став замкнутим, нічого не робив, що збентежило Зою.
Виявивши на днях раніше за допомогою тесту, що хлопчик не був його біологічним сином, Михайло подумував про те, щоб відправити його до дитячого будинку. Зоя, незважаючи на те, що в ній так і не прокинулися міцні материнські інстинкти, відчула тривожний дискомфорт при цій думці. Зіткнувшись із можливістю того, що хлопчика відправлять до дитячого будинку, Зоя вирішила розлучитися з Михайлом, якщо він піде на таке. Через бурхливі події розлучення таки відбулося, зате Зоя взяла на себе турботу про виховання хлопчика, який з любов’ю прийняв її як свою нову маму.