Всі сусіди давно спали, навіть світло над дорогою у всіх було вимкнено. Настав світанок, і Світлана була, напевно, єдиною, хто не спав увесь цей час. Чоловіка Світлани ще не було вдома, а було вже запізно. Раптом у думках її спливли всі різні історії, які розповідали сільські пліткарки про її Івана, про молодого сільського лікаря, який нещодавно почав у них працювати – такий веселий, безтурботний, балакучий. Чимало чуток було і про якусь Катерину, з якою, якщо вірити чуткам, тісно спілкувався Іван. “Сподіваюся, Іван не зустрічається з цією Катериною. Це розіб’є мені серце” – думала Світлана, стоячи біля вікна. Справді, люди мали рацію, Іван приходив до Катерини, але Світлана сама не хотіла вірити в це до кінця.
І, до речі, це вже було одного разу, вона вже простила чоловікові зраду, і він радісно повернувся до родини. Мати Світлани давно говорила, що в усьому цьому є тільки її вина, бо вона любила і в усьому тішила Івана, а він зовсім перестав її цінувати внаслідок цієї гіперопіки. Навіть їхні троє спільних дітей не спромоглися вплинути на дії батька. Так от, того дня Іван несподівано повернувся додому під ранок, а Світлана вже почала шукати відмовки для чоловіка. – Де ти був? Чому не зателефонував? Я ж турбувалася! – Сказала вона, як тільки побачила чоловіка. – Я прийшов збирати свої речі, і поки що заберу тільки зимові. Катерині дали лише маленьку кімнатку на селі, а зберігати всі речі ніде, місця мало. Здивуванню Світлани не було межі, але вона швидко заспокоїлася і запитала чоловіка, чи збирається він брати з собою дитячий осінній одяг, чи поки що тільки зимовий.
Іван зовсім не чекав такого від дружини, він сказав, що про дітей взагалі не може бути мови, адже вони залишаться з мамою. – Катерина не хоче жити з чужими дітьми і навіть чути про це не хоче, та й де це писано, що діти мають залишитися з батьком після розлучення? Недовго посперечавшись, Світлана віддала чоловікові двох дочок, а сина, який ще потребував грудного вигодовування, залишила. Пізніше того ж дня Іван повернувся додому і сказав, що нікуди не піде, бо Катерина не хоче жити з дітьми. Світлана і цього разу вибачила чоловіка, потім усе забулося, і в їхній сім’ї знову було добре. Тільки старенька бабуся, мама Світлани, щодня нагадувала дочці, що вона припустилася великої помилки — з таким чоловіком краще розлучитися. Світлана не звертала уваги на матір. Вона вважала, що має насамперед зберегти сім’ю, а батько має жити з дітьми. «Можливо, Іван зміниться і стане гарним сім’янином. Важливо пробачити та забути…» – думала Світлана.