У сорок із невеликим років Ольга нарешті завагітніла, переживши безпліддя та невдалі стосунки. Її мати спочатку не схвалювала цього кроку, турбуючись про вік Ольги, відсутність чоловіка та фінансову стабільність. Ольга розповіла про свої плани вийти заміж за Бориса, вдівця, який мав п’ятирічну доньку Марійку, яку вона збиралася удочерити. Борис прийняв вагітність, і вони поспішили з весіллям, зберігши в таємниці його проблеми зі здоров’ям, щоб не хвилювати матір Ольги. Через чотири роки Борис трагічно пішов із життя , залишивши Ользі двох дочок та свій бізнес. Незважаючи на труднощі,
Ольга керувала бізнесом та майном, забезпечуючи добробут сім’ї за підтримки матері. Після смерті Бориса його родичі, сподіваючись на можливу спадщину, вступили в протистояння з Ольгою, вимагаючи опіки над Марійкою. Ольга, юридично забезпечивши своє майбутнє та майбутнє своїх дочок, відкинула їхні претензії, повідомивши, що все дісталося їй та дітям. Спроба родичів заперечити спадщину не вдалася,
і Ольга заспокоїла стривожену Марійку, переконавши її у своїй незмінній присутності у її житті, символічно відвідавши разом могилу Бориса. Ця історія розповідає про стійкість і захисний характер матері, про складнощі змішаних сімей і про те, наскільки важливим є юридичне передбачення для забезпечення майбутнього сім’ї.