Маша та Паша були разом уже понад два роки. Їхні стосунки здавалися ідеальними: вони любили одне одного, поважали і підтримували у всьому. Проблеми почалися, коли Маша вперше зустрілася із родичами Паші. На сімейному обіді у Паші вдома Машу зустріли з теплотою та привітністю. “Ласкаво просимо до нашої родини, Маша!” – весело вітала її тітка Олена, обіймаючи. Інші члени сім’ї також поставилися до неї дуже доброзичливо. Проте Маша почувала себе некомфортно. Вона посміхалася і відповідала на запитання, але її посмішка була напруженою, а відповіді – короткими. Дорогою додому Паша помітив її мовчазність. “Тобі не сподобалося сьогодні?” – обережно спитав він.
Маша зітхнула. “Паша, вони хороші люди, але я відчуваю, що не можу бути близькою з твоєю сім’єю. Я не хочу мати з ними тісні стосунки.” Паша був приголомшений. “Але чому? Вони так радісно тебе прийняли!” “Я знаю, але у мене є свої причини. Просто поважай моє рішення, будь ласка,” – відповіла Маша твердо. У наступні тижні напруга між Машею та родичами Паші лише наростала. Вона уникала зустрічей з ними, а Паша відчував, як через це страждають його стосунки із сім’єю. “Маша, моя сім’я – це частина мене.
Я не розумію, чому ти не можеш хоча б спробувати покращити стосунки з ними”, – сказав Паша одного разу, намагаючись знайти компроміс. “Я просто не почуваюся в їхній компанії комфортно, і не хочу вдавати,” – наполягала Маша. Ця суперечність стала великою проблемою в їхніх стосунках. Паша не міг зрозуміти відстороненість Маші, а вона не хотіла йти на поступки. Їхній зв’язок, що здавався міцним, почав тріщати по швах. Питання про те, чи зможуть вони подолати цей конфлікт, залишається відкритим.