Раїса дивилася у вікно, її думки були оповиті смутком. У її житті настав тяжкий період. Її чоловік, Андрій, нещодавно отримав підвищення на роботі, і це здавалося благом. Проте з того часу його майже не було вдома. Кар’єра стала для нього всім, а обіцянки, дані Раїсі до весілля, про щасливе сімейне життя, тепер здавалися порожніми словами. “Андрію, ти знову працюватимеш допізна?” – спитала Раїса одного вечора, коли він збирався йти. Андрій, уже в пальті, обернувся до неї: “Так, у мене важлива зустріч.
Ти ж розумієш, як це важливо для моєї кар’єри.” “Але як бути з нашою родиною, з нашими обіцянками?” – у голосі Раїси звучали розчарування та втома. “Раїсо, ти ж знаєш, це все для нас. Як тільки я утверджуся на новій посаді, все налагодиться,” – відмахнувся він, поспішаючи до дверей. Але обіцяне так і не наставало. Раїса відчувала, як її серце розбивається на шматки. Вона любила Андрія, але її власні мрії про сімейне життя та увагу з боку коханого здавались їй все більш ілюзорними. Якось, не витримавши, Раїса вирішила поговорити з Андрієм: “Я не можу більше так жити. Ти поставив свою кар’єру вище за нашу родину.” Андрій, здавалося, був здивований.
“Раїсо, я ж роблю все це заради нас. Хіба ти не бачиш?” “Ні, Андрію, я бачу тільки самотні вечори і розбиті обіцянки. Мені потрібен чоловік, а не кар’єрист”, – гірко відповіла вона. Ця розмова стала точкою неповернення для їхніх стосунків. Андрій так і не зміг знайти баланс між роботою та сім’єю, а Раїса усвідомила, що для власного щастя їй доведеться шукати інший шлях. Розбите серце Раїси стало лише символом втрачених мрій і нездійснених обіцянок.