Того весняного дня, коли Паша повідомив матері про свій намір одружитися з Аліною, в їхньому будинку витало пожвавлення та радість. Але все змінилося, коли Аліна разом із батьком прийшла познайомитись із родиною нареченого. “Мама, це Аліна та її батько, Григорій Олексійович,” представив Паша. Мама Паші трохи зблідла, впізнавши Григорія. В її очах промайнуло щось, чого Паша не міг зрозуміти. Дивне мовчання повисло у повітрі, але Григорій, здавалося, не помітив нічого незвичайного.
“Як приємно познайомитися з вами, Наталя Іванівно,” сказав Григорій, простягаючи руку. Паша подивився на матір з подивом. “Мамо, ти знаєш батька Аліни?” Наталя зібрала в собі сили, щоби посміхнутися. “Так, ми були знайомі багато років тому.” Частина вечора, що залишилася, пройшла в напруженій атмосфері. Після вечері Паша поспішив заглянути до матері на кухню. “Мамо, що відбувається? Ти колись знала батька Аліни?” Наталя зітхнула, спираючись на стільницю. “Так, Григорій був моєю першою любов’ю в молодості. Ми зустрічалися до того, як я зустріла твого батька. Але потім наші шляхи розійшлися.” Паша залишився вражений цим одкровенням.
“І ти ніколи не говорила про це…” “Це було так давно, і я не думала, що це колись спливе”, – сказала Наталя, посміхаючись крізь сльози. “Але це не змінює мого відношення до Аліни. Вона чудова дівчина, і я рада, що ти її вибрав.” Паша відчув полегшення. Він обійняв матір дякуючи їй за підтримку. Випадкова зустріч минулого не мала перешкодити його майбутньому з Аліною. Того вечора, незважаючи на несподіваний поворот, родина Паші прийняла Аліну з теплотою та радістю, відкриваючи нову сторінку в їхній сімейній історії.