Я завжди думала, що доля – це щось із галузі фантастики. Але коли я зустріла його знову, після багатьох років, то зрозуміла, що іноді життя може здивувати навіть скептиків. У школі він був худорлявим, дещо занудливим хлопцем, який завжди потопав у книгах. Ми були просто однокласниками, які розділяли лише випадкові погляди та незграбні посмішки. І ось, через роки, на зустрічі випускників, я ледве впізнала його. Він перетворився на справжнього чоловіка, немов зі сторінок глянсового журналу – впевнений, спортивний,
із чарівною усмішкою. “Ти змінилася,” – сказав він мені, підходячи з усмішкою. “І ти теж,” – відповіла я, відчуваючи себе трохи збентеженою і в той же час захопленою. Ми почали зустрічатися, і незабаром я зрозуміла, що він – та сама людина, з якою хочеться пройти все життя. Його турбота, увага та любов зробили мене найщасливішою жінкою на світі. Зараз, коли я вагітна, то почуваюся такою впевненою та захищеною. Мій чоловік – моя опора, і я знаю, що він буде чудовим батьком для нашої дитини. “Ми впораємося з усім,” –
часто говорив він, гладячи мою руку. “Я забезпечу нашого малюка всім найкращим, як і тебе.” Ці слова надавали мені сил та впевненості. Я усвідомила: неважливо, що на нас чекає в майбутньому, ми будемо разом і впораємося з усім. Життя сповнене несподіванок, і іноді вони виявляються найкращими, що з тобою траплялося. Адже хто міг подумати, що цей худорлявий і занудливий хлопець стане моїм чоловіком і батьком моєї дитини?