Ксенія завжди вважала Аліну своєю найкращою подругою. Їхня дружба почалася в ранньому дитинстві і тривала протягом 24 років, переживаючи злети та падіння. Але одного разу сталася подія, яка назавжди змінила їхні стосунки. Ксенія була вдома, коли їй зателефонувала Аліна. Її голос звучав стривожено: “Ксенія, мені потрібна твоя допомога. Мені потрібно, щоб ти взяла на себе провину за те, що я зробила. Я поясню все, коли побачимось.” Ксенія спочатку була приголомшена таким проханням, але потім, згадавши їхню довгу дружбу,
погодилася. “Добре, Аліна. Я довіряю тобі,” – відповіла вона. Проте зустріч так і не відбулася. Аліна перестала виходити на зв’язок, залишивши Ксенію у невіданні про подробиці ситуації. Вона лише знала, що справа була у зникненні грошей у матері Аліни. Тим часом Ксенія зіткнулася з осудом і глузуваннями з боку знайомих та друзів за провину, яку вона не робила. “Ксенія, як ти могла це зробити?” – обурювалися люди довкола. “Я не… Це не я…” – намагалася пояснити Ксенія, але її слова залишалися поза увагою.
Поступово Ксенія усвідомила, що її довіра та відданість були віддані. Вона відчувала себе ошуканою та використаною своєю подругою, яку вважала найближчою. “Я не можу повірити, що Аліна так вчинила зі мною”, – говорила Ксенія, обговорюючи ситуацію з іншими подругами. Дружба, яка здавалася непорушною, була зруйнована одним непродуманим та егоїстичним рішенням. Ксенія втратила не лише подругу, а й частину своєї репутації. Вона зрозуміла, що довіра – це тендітне явище, яке потрібно цінувати та захищати. З цього моменту вона стала обережнішою у виборі тих, кому вона відкриває своє серце.