-Колю, мені треба розповісти тобі про дещо! Сашко не твій син! – Чоловік не встиг ще зняти взуття, увійшовши до будинку, коли дружина зустріла його з таким несподіваним одкровенням. Коля був здивований. Він вдивлявся в очі своєї дружини, Марії, шукаючи жарту чи підтексту, але побачив лише глибокий розпач. — Що ти маєш на увазі, Маріє? Що це взагалі означає? Марія зітхнула, не знаючи, з якого боку підійти до пояснень. — Слухай, Колю, мені так складно це говорити, але я не можу більше ховати правду. Сашко… Сашко – від мого колишнього. Це сталося, коли ми розійшлися на кілька місяців, кілька років тому. Коля не міг повірити, що чув.
Все всередині його кричало від розпачу та зради. Він глянув на свого сина, який грає на підлозі. — Як ти могла приховувати це від мене всі ці роки, Маріє? Його голос був сповнений образи. — Я боялася,— відповіла Марія,— я боялася тебе втратити. Ти так любив Сашка, я не могла зруйнувати це… Коля пішов у свою кімнату, зачинивши за собою двері. Йому потрібен був час, щоб переварити все почуте. За кілька годин він повернувся до вітальні, де Марія сиділа на дивані, з тривогою чекаючи на його реакцію. — Я… Я не знаю, що мені робити, Маріє. Моє життя було збудовано навколо вас із Сашком. Марія взяла його руки у свої.
— Я так само люблю тебе, Колю. І Саша завжди вважав тебе за свого батька. Це ж щось означає, чи не так? Коля глянув на свого сина, який все ще грав на підлозі, не усвідомлюючи дорослих проблем навколо. Він був його сином у серці, якщо навіть не по крові. Він перевів погляд на Марію, і вони разом дійшли складного, але важливого рішення. — Ми працюватимемо над цим разом, — сказав Коля, обіймаючи Марію. Це був новий початок, повний непередбачених обставин, але вони були готові пройти через це разом, заради сім’ї, яку вони створили.