Віктор був вражений несподіваним візитом своєї старої матері Софії Іванівни. Та швидко здогадалася, що між Віктором та його дружиною Ганною щось не так. На її розпитування Віктор спочатку заперечував наявність конфлікту, але потім зізнався, що напередодні ввечері у нього сталася невелика сварка з Ганною, адже він був роздратований її постійними порадами, як жити далі.
Софія Іванівна була обурена, наголосивши, що дружини покликані направляти чоловіків. Віктор, якому вже виповнилося шістдесят років, висловлював невдоволення тим, що його постійно вчать жити, спочатку мати, а потім дружина. Він жадав незалежності та контролю над своїм життям. Софія ж стверджувала, що якщо Віктор до шістдесяти років завжди дотримувався порад, то вимагати незалежність уже було навіть безглуздо.
Мати суворо порадила Віктору вибачитись перед Ганною, натякаючи на те, що у разі його відмови під загрозою виявляться вже їхні стосунки. Переживаючи про це, Віктор неохоче погодився. Задоволена виконаною роботою Софія повідомила, що пообідає з Віктором та Ганною, а потім поїде на наступну місію – виступити посередником у сварці між іншим сином та його дружиною, нарікаючи на егоцентризм сучасних чоловіків.