Довгі роки ми з мамою не розмовляли через її несхвалення мого вибору. У нашому маленькому селі, де навіть автомобіль був розкішшю, вона сподівалася, що ми з сестрою вдало вийдемо заміж, щоб уникнути бідності. Сестра вийшла заміж за сина багатого фермера і одразу піднялася в статусі. А я обрала Миколу, людину з нашого кола. Це викликало невдоволення моєї матері, і вона разом із сестрою бойкотувала наше весілля. Ми з Миколою переїхали до міста, знайшли роботу, винайняли квартиру. Щоб
покращити своє життя, ми поїхали працювати за кордон. Нагромадивши за п’ять років грошей, ми купили квартиру. Незабаром я чекала на дитину, і поки я залишалася в Україні, Микола знову поїхав за кордон. Зрештою наша праця окупилася. Зараз у нас є будинок та машина, а Микола веде успішний бізнес. Дві наші доньки – студентки, для однієї ми вже купили квартиру, плануємо купити і для другої. У моєї сестри, навпаки, «забезпечений шлюб» закінчився розбитим серцем, коли чоловік пішов до молодшої жінки,
залишивши її буквально ні з чим. Зрештою сестра переїхала до нашої матері. З того часу ми, можна сказати, помирилися з мамою. Ми з чоловіком іноді відвідуємо її і підтримуємо, але все ж таки вона залишається непохитною у своїх переконаннях, вважаючи, що моя сестра зробила мудріший вибір на початку свого шляху. На тому тлі я намагаюся навчити своїх дочок обирати серцем, як це зробила їхня мама, адже про свій вибір я ніколи ще не шкодувала і не пошкодую.