Моя бабуся Ніна Анатоліївна завжди була відома як грізна постать і вдома, і в університеті, де вона пропрацювала все життя. Про її репутацію заговорили ще тоді, коли там почала навчатись моя двоюрідна сестра – Ніна. Сувора та вимоглива, бабуся чекала від усіх досконалості в роботі та дисципліни в особистому житті. Однак завдяки впливу мами мені вдалося не потрапити під контроль бабусь. Мама розповідала про своє виховання під керівництвом бабусі, яка дотримувалася суворих правил щодо поведінки, зовнішнього вигляду та спілкування з хлопчиками, і все це під приводом підтримки респектабельності та здоров’я. Незважаючи на строгість, було очевидно, що бабуся дуже любила нас.
Вона вселяла нам віру в те, що в житті у людини має бути лише одне справжнє кохання. Мій дідусь був втіленням цієї віри, він дуже любив мою бабусю до кінця своїх днів. Після його смерті до бабусі став регулярно приходити її старий друг Гліб Анатолійович. Хоча їхні стосунки здавалися платонічними, у сім’ї над нею часто кепкували. Як би там не було, бабуся залишалася твердою у своєму принципі – у житті жінки повинен бути лише один чоловік. Незважаючи на ослаблення хватки у сімейних справах, бабуся, здавалося, була чимось стурбована. Через 5 років після відходу діда на той світ померла і моя бабуся. На її похороні багато хто відгукувався про неї дуже добре.
Того ж вечора Гліб Анатолійович попросив про приватну бесіду з моєю мамою, відкривши несподівану таємницю. Він зізнався в любові до бабусі і розповів, що вони мали короткий роман, коли він тільки вступив до університету. Після їхніх швидкоплинних зустрічей бабуся змусила його виїхати з міста. Він повернувся лише після того, як дізнався, що бабуся овдовіла, але вони так і не поновили свій роман. Це одкровення приголомшило всіх. Мій батько в’їдливо відгукнувся про моральність бабусі. У результаті родичі дійшли висновку, що Гліб Анатолійович, почуваючись відкинутим, сфабрикував цю історію. Тим не менш, цей випадок справив на нас незабутнє враження, змінивши наше уявлення про бабусю.