Зіна завжди почувала себе не на своєму місці в компанії батьків свого хлопця, Олексія. Вони категорично не схвалювали її, хоча вони ніколи не мали конкретних претензій. Це робило кожну їхню зустріч незручною та напруженою. “Зіна, ти знову йдеш зі мною на вечерю до моїх батьків? Ти впевнена?” – з деякою заклопотаністю запитав Олексій одного вечора. “Так, Олексію. Мені важливо спробувати налагодити стосунки з ними. Зрештою, вони твої батьки,” – впевнено відповіла Зіна, намагаючись приховати свою тривогу.
На вечері атмосфера була за традицією напруженою. Батьки Олексія ледве обмінювалися із Зіною фразами, а їхні погляди були холодними та відстороненими. “Мамо, тату, я дійсно ціную Зіну. Вона чудова людина. Невже ви не можете дати їй шанс?” – Спробував заступитися за неї Олексій. “Синку, ми просто хочемо для тебе кращого. Вона нам… просто не подобається. Без пояснення причин,” – відповіла мати Олексія, зберігаючи незворушність. Зіна відчувала,
як її серце стискається від образи, але вона вирішила зберегти спокій та гідність. “Я розумію, що ви хочете для Олексія тільки кращого. Я обіцяю, що робитиму все можливе, щоб зробити його щасливим. Я сподіваюся, згодом ви теж зможете побачити мене в кращому світлі”, – сказала Зіна, намагаючись звучати впевнено. Після цього вечора Зіна та Олексій вирішили, що будуватимуть свої стосунки, спираючись виключно на свої почуття, а не на думку оточуючих. Вони зрозуміли, що не завжди можна догодити всім, і іноді потрібно просто бути вірними самим собі та своїм почуттям.