У нас із чоловіком був недосконалий шлюб, і у нас обох були свої вади. Вадим мені не раз зраджував, але я щоразу прощала його. Я боялася залишитися сама і повірила його вибаченням. Втім, я сама не була без гріха, зізнаюся, але про це пізніше. Наші спроби завести дитину не мали успіху, і ми не зверталися за допомогою до фахівців, щоб з’ясувати, чому. Рік тому я почала почуватися по-іншому і зробила тест на вагітність. Я була дико здивована, дізнавшись, що вагітна, і мій чоловік сам був у нестямі від радості.
Чоловік ставився до мене як до королеви протягом усієї моєї вагітності, і я відчувала, що у нас попереду світле спільне майбутнє. Проте все прийняло несподіваний оборот, коли я народила темношкіру дитину. Я не говорила Вадиму про свій роман із чорношкірим, тому для персоналу лікарні ситуація виглядала досить комічно.
Вадим був розлючений, коли дізнався про це, і поставив мені ультиматум не приносити «цього» малюка додому. Я не могла залишити власну дитину, тож не знала, що робити. Коли ми вийшли з лікарні, на нас уже чекав Вадим. Він мовчки посадив нас у машину та відвіз додому. Спочатку чоловік уникав дитину, але згодом став для нашого синочка найкращим батьком. Так, нам доводиться стикатися з осудними поглядами на вулиці, але…