-Та хіба він чоловік? Він тільки й вміє готувати їжу та мити посуд! Навіть я заробляю більше за нього! – Усміхалася Наталя над своїм чоловіком, сидячи за столом перед родичами. У цей момент Славко вийшов із кухні з щойно випеченим пирогом у руках і все почув. Саме в цей момент він вирішив показати Наталі – хто у будинку чоловік. Зранку, коли гості пішли, він розпочав свій план. Наталя пішла на роботу, а він зідзвонився зі своїм старим другом, який володів будівельною компанією. Славко завжди хотів бути архітектором і тепер настав час довести собі та Наталі, що він може досягти більшого.
— Наталю, я влаштувався на роботу. – сказав він, коли вона повернулася додому. — Я працюватиму з Олексієм, будуватиму будинки. Наталя була приголомшена, але й помітно зраділа. Дні перетворилися на тижні, тижні на місяці. Славко був захоплений своєю новою роботою, і щовечора робив доповідь про свій день Наталі. Він знав, що нове життя по-справжньому тішить його дружину. Якось увечері, повертаючись додому, він прихопив із собою букет троянд для Наталі. Коли він відчинив двері, то побачив дружину, що стояла на кухні з випеченим пирогом, як того дня, коли все почалося. — Я готова визнати, що була неправа,
— сказала вона, ставлячи пиріг на стіл. — Я пишаюся тим, ким ти став, Славко. Славко поцілував її в лоб і сказав: – Ми зробили це разом. Я зрозумів, що можу бути і добрим чоловіком, і успішним професіоналом. І все завдяки тобі. Вони обнялися, розуміючи, що пройшли важливий життєвий урок. Завдяки цьому випробуванню їхні стосунки стали тільки міцнішими, і кожен з них почав цінувати внесок іншого в їхнє спільне майбутнє. Так, незважаючи на початкові труднощі і непорозуміння, Славко і Наталя перейшли на новий рівень поваги і підтримки один до одного, що став основою їхнього щастя, що триває в шлюбі й досі.